Адаптація шестирічної дитини до шкільного навчання Перехід від шкільного віку до школярства потребує адаптації дитини до нового способу життєдіяльності і організації спеціального періоду до шкільного життя.
Успішна адаптація дитини до школи є необхідною умовою розвитку індивідуальності, продуктивної активності та творчості. А тому необхідно виробляти механізм пристосування при переході від однієї провідної діяльності до іншої.
Є суб’єктивні і об’єктивні показники адаптації.
Об’єктивні – це адекватна поведінка та успішне навчання учня.
Суб’єктивні – самовдоволення, яке проявляється в емоційному стані та внутрішньому комфорті.
Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психологічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи має таку ж різноманітність.
Особливістю соціальної адаптації є пошук учнем свого місця в групі однокласників, можливість виявляти свої здібності та інтереси. Атмосфера в класі повинна бути доброзичливою. Важливе місце треба приділяти грі. Гра вчить дитину виявити себе, з повагою ставитись до інших, допомагає швидше знайти своє місце серед однолітків.
Діти, які граються на уроках, перервах, не хочуть виконувати завдання вчителів, це діти, у віковому розвитку яких не закінчився дошкільний період. Це характерно для шестирічних учнів, навчання яких повинно будуватися на грі.
З початком навчання перед дитиною стають нові вимоги соціальної поведінки: дисципліна, обов’язковість режиму та певні морально-етичні обмеження.
Успішне становлення психологічної атмосфери залежить від дорослих, вчителів. Атмосфера вимогливості і доброзичливості прискорює формування вольової саморегуляції. Зміна ролей від дошкільника до учня обумовлює й нові стосунки з батьками. Тепер дитина розуміє, що ставлення до неї належить від результатів навчання.
Велике значення в профілактиці труднощів пристосування має поглиблена психолого-педагогічна консультація на етапі підготовки дитини до школи на основі тестування та спостереження. Батькам треба давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які потреби можуть спіткати учня тощо.
Труднощі дитини треба попереджувати. Тільки чуйне відношення до школяра, розуміння та підтримка у складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту. Адже школяр перебуває у великій емоційній залежності від вчителя. Саме він створює або не створює умови повного розкриття потенційних можливостей учня. Тому етап введення учнів у шкільне життя стає актуальним і необхідним.
Учителям майбутніх першокласників необхідно знати ознаки, основні причини, прояви адаптації і дезадаптації дитини з метою своєчасного впливу на ситуацію та її корекцію.
Ознаки адаптації дитини:
перебування у спокійному, врівноваженому стані;
стриманість, уважність на уроках;
активність й рухливість на перервах;
проявлення інтересу до нових людей, як дорослих так і дітей;
зацікавленість у огляді інтер’єру, класу, школи, приміщень;
спостережливість за старшокласниками;
легка орієнтація у школі, демонстрація своєї обізнаності батькам вже через тиждень;
легке розуміння і готовність у виконанні вимог учителя, не чекаючи його заохочення;
позитивне оцінювання дитиною дій, результатів власних зусиль – стимул для підвищення його активності;
адекватне сприймання негативної оцінки дорослого;
ініціативний характер спілкування в період навчальної діяльності;
активність на уроках (охоче задають питання, відповідають на запитання інших);
комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класу;
успішне опанування навчального матеріалу.
Основні причини труднощів під час адаптації:
1. Психологічні особливості:
слабкий тип нервової системи;
підвищена сенситивність;
збудження нервових процесів.
2. Особливості розвитку:
несформованість емоційно-вольової сфери;
слабка саморегуляція поведінки.
3. Хибні методи виховання в сім’ях:
виховання типом «кумир в сім’ї»;
батьківська вседозволеність.
4. Недосконала система організації навчально-виховного процесу.
Дитині треба допомагати в адаптації до школи за допомогою проведення спеціальних заходів:
• Індивідуальна робота з психологом – корекційні ігри, бесіди.
• Консультації для батьків.
• Малі педради.
• Ігри та завдання на уроках і в позакласній роботі корекційно-виховного характеру.
Такий комплексний підхід веде до того, що вже на кінець I семестру учень переборює труднощі, легко і радісно спілкується з іншими, із задоволенням вчиться.
Бачення проявів дезадаптації також допоможуть учителям своєчасно впливати на ситуацію.
Ознаки дезадаптації:
труднощі у навчанні, стійка неуспішність;
порушення відносин з однолітками, батьками, вчителем;
небажання відвідувати школу;
соматичні прояви: головна біль, підвищена стомлюваність, глибокий спад працездатності на кінець дня, тижня;
підвищена тривожність, плаксивість, невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими;
відставання у навчанні;
емоційні порушення: емоціональна нестійкість, зниження самоконтролю, соціальної сміливості, зниження дружніх проявів, підвищена тривожність, замикання у собі;
прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування.
Причини дезадаптації залежать від особливостей відношень з дитиною у сім’ї, школі та його індивідуально-психічного розвитку.
Відносини у сім’ї:
підвищення очікування батьків відносно учбової успішності дитини, будь-яка невдача дитини сприймається неадекватно;
розмови в сім’ї про недоліки школи чи вчителя замість акцентування уваги на позитивному;
дитина є кумиром у сім’ї;
виникнення конфліктів в сім’ї з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане зі школою, втрачає привабливість;
батьки байдуже ставляться до навчання дитини.
Відносини у школі:
некоректне відношення вчителя до дитини;
неспівпадіння методів навчання і індивідуальної чутливості нервової системи дитини;
порушення у дитини взаємовідносин з однокласниками;
об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя.
Психічний розвиток дитини:
несформованість мотивації до навчання;
невисокий інтелектуальний потенціал дитини;
інертність нервових процесів;
затримка психічного розвитку;
гіперактивність;
труднощі у вольовій саморегуляції поведінки, уваги, учбовій діяльності;
висока чутливість до несприятливого впливу зовнішнього середовища;
завищена самооцінка та рівень претензійності дитини чи батьків;
підвищена чутливість нервової системи дитини;
підвищений рівень тривожності;
агресивність, замкненість дитини;
хронічні захворювання, послабленість організму;
відсутня підготовка до школи.
|
